У передреволюційні роки садиби по вул. Пушкінській, 33 та 35–37 залишалися у власності нащадків тих осіб, які в основному сформували їхню забудову: ділянка № 33 належала дочці генерала В.О.Павловій, ділянки № 35 і 37 – спадкоємцям померлого у 1908 р. Фрідріха Міхельсона. Зрештою, після того, як у червні 1919 р. вся прибуткова нерухомість у місті була націоналізована радянською владою, ці садиби відійшли до комунальної власності.

Будівлі №№ 33-а, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б, після Громадянської війни були збережені, відремонтовані, і надалі використовувалися як відомче житло. Зокрема, у переліку домоуправлінь Центрального району Києва за 1926 рік зазначено, що всі ці ділянки взяті в оренду профспілками. У 1934–1935 роках триповерхові чільні споруди №№ 33, 35, 37   надбудовали четвертими поверхами з метою збільшення житлових площ. Проте, на вільних територіях садиб капітальне будівництво не велося аж до кінця того десятиліття.