Компанія НЕСТ повертає місту історичні будівлі у новій якості

01.11.2016

Старовинні – за формою, сучасні – за змістом

Відповідальний сучасний девелопер – не просто виконавець

будівельних робіт. Для міста, у якому він працює, він – творець, співавтор та помічник. А іноді – і охоронець його спадщини. Саме таким забудовником є для Києва компанія НЕСТ. Якби не вона, то замість багатьох історичних архітектурних пам’яток центр столиці давно б «прикрашали» руїни. Не секрет, що міська влада абсолютно не переймається збереженням старого Києва. І зараз лише компанія НЕСТ готова працювати над тим, щоб садибу Міхельсона було порятовано від руйнації та відновлено. Хочеться вірити, що знаменитий дім на Пушкінській знову стане окрасою свого кварталу та міста. Саме так сталося з усіма старовинними будинками, над відтворенням яких працювали архітектори та будівельники НЕСТ.

 

 

 

Бізнес-центр «Ренесанс»

 

ІСТОРІЯ
Відновлений будинок розташовано за адресою Бульварно-Кудрявська, 24 – на колишній вулиці Воровського. Споруду було зведено у 1898 році – спеціально для Першого комерційного училища. Автором проекту став Георгій Шлейфер. Фінансували будівництво купці- цукрозаводчики Лев та Лазар Бродські. І мали для того вагомі причини. Адже антисемітизм у Російській імперії існував на законодавчому рівні – зокрема, були кількісні квоти у ВУЗах для студентів- євреїв. Цілком заможні купці не могли дати освіту своїм дітям лише тому, що їм «не пощастило» з походженням. Середньо-спеціальні учбові заклади, до яких належали комерційні училища, мали куди менше обмежень.

 

Училище відчинило двері перед першим курсом майбутніх комерсантів у 1889 році. А у 1902 вже нараховувало півтисячі учнів. У їх розпорядженні – 14 класів, лабораторії, бібліотека, зал для зібрань та навіть спортзал і медичний кабінет. Відразу після закінчення будівництва тут навчалися перші студенти новоствореного Київського Політехнічного Інституту, корпуси якого на той час ще тільки зводилися. У 1908 році на базі Першого комерційного училища постав Київський комерційний інститут. У 20-ті роки тут була економічна школа, у 30-ті – кооперативний технікум. А після війни на вулиці Воровського прописалася поліграфічна фабрика «Жовтень».

 

СУЧАСНІСТЬ
Георгій Шлейфер спроектував будівлю двоповерховою. Ще два поверхи були добудовані у 20-х роках за проектом архітектора Павла Альошина. вулиць нашого міста, що веде свою історію ще з часів Ярослава Мудрого. Тут ішов шлях від Лядьскої брами до Михайлівського монастиря – на честь кінцевого пункту і названо вулицю. Історичне ім’я Михайлівська повернула собі у 1990 році, скинувши чужорідне «вулиця Паризької Комуни». Садибу на Михайлівській, 7 було побудовано у 1894 році архітектором Миколою Казанським. Він кілька років був членом Київської міської управи, що відповідав за будівну справу, – тогочасним головним архітектором міста. До творчого доробку Казанського належить кілька десятків блискучих зразків архітектури так званого «київського ренесансу». Мати помешкання на Михайлівській було престижно. З 1861 року вона була вулицею першого розряду – такою, на якій можна зводити лише кам’яниці висотою мінімум у два поверхи. Над місцевими садибами, що через дороговизну землі ставилися максимально щільно, працювала ціла плеяда відомих київських архітекторів

 

 

Бізнес-центр «Айсберг» («Євразія»)

 

ІСТОРІЯ
Жилянська – історична назва, яку повернено у 1993 році. До того часу вулиця носила ім’я Бориса Жаданівського – чергового учасника радянського революційного пантеону. Серед відомих мешканців Жилянської – корифей українського театру Панас Саксаганський (Тобілевич), історик, філософ, мислитель та громадський діяч Михайло Драгоманов. Жилянська початку 20 століття – це низенькі будинки, дерев’яні і цегляні флігелі, садиби та прибуткові будинки. За адресою Жилянська, 23 досі можна побачити садибу Франца Голомбека – купця з Варшави, якому належали готель, кафе та кондитерська фабрика, об’єднані загальним «брендом» «Франсуа». Спеціальним указом київська влада дозволила тутешнім мешканцям розбивати під вікнами невеликі садочки, роблячи вклад у озеленення та благоустрій міста. У 40-х роках споруда, на жаль, поповнила собою мартиролог історичних пам’яток, що згоріли у вогні війни: її відбудували фактично на базі стін. Саме цю будівлю і взяла свого часу під опіку компанія НЕСТ. Старовинний будинок перетворено на сучасний комфортабельний бізнес-центр з усіма необхідними комунікаціями. Простора старовинна споруда дозволила вдатися до нестандартного планування офісного простору. Збережено високі стелі та ефектні вітражні вікна. Будівля ідеально вписується у навколишній простір.

 

 

Бізнес-центр «Михайлівський»

 

ІСТОРІЯ
Вулиця Михайлівська – справжнє серце старого Києва, одна з найдавніших радіальних Затишку життю на Михайлівській надавали внутрішні подвір’я, атмосферу яких добре розуміє і відчуває кожен киянин. У будинку номер 7 проживали двоє відомих київських лікарів – гігієніст, історик медицини та один з зачинателів української медичної статистики Сергій Томилін та доктор медичних наук, професор університету Святого Володимира Василь Виноградов. Останній формально жив на Малій Житомирській – садиба, як і багато будинків на Михайлівській, була наскрізною, фасади виходили на дві паралельні вулиці.

 

СУЧАСНІСТЬ
Багато киян досі не мають уявлення, що за адресою Михайлівська, 7, майже відразу за готелем «Козацький» знаходиться саме бізнес-центр, обладнаний за останнім слово техніки та інженерії. Для тих, хто не бував там у справах, ця садиба і досі лишається старовинним будинком, що на диво добре зберігся. Бізнес-центр витримано у тому самому еклектичному стилі, у якому Микола Казанський свого часу побудував садибу унизу Михайлівської.


Хоча багато старовинних будівель було знесено у 80-ті, Жилянська досі лишається однією з найбільш впізнаваних та атмосферних місцин Києва. Саме цим керувалася компанія НЕСТ, розробляючи сміливий проект бізнес-центру «Айсберг» (нині – «Євразія»), що височіє за адресою Жилянська, 73- 79. На червоній лінії ретельно відтворено чотирьохповерховий будинок у дусі історичного центру Києва в цілому та старовинних садиб Жилянської зокрема. Уступи фасаду, що плавно знижуються, вливаючись у центральний вхід, є безумовно вдалою архітектурною знахідкою. Як і поєднання такої споруди із сучасним бізнес- центром, що не домінує над старовинним будинком, а лише гармонійно доповнює його. Оцінити красу ансамблю можна вночі, коли цегляно- керамічну споруду прикрашено художньою підсвіткою.

×
×