Шановні наші добрі сусіди!
Важливий для нас усіх 2016-й рік добігає кінця, лишаючи по собі багато цікавих і вдало завершених справ. Саме нинішнього року між нами з’явилося найважливіше – довіра одне до одного. Ми стали ближчими і переконалися, що в нас є спільна мета – бажання жити в найкрасивішому історичному куточку нашого рідного міста.
Ще на початку року ми розпочали протиаварійні роботи у Садибі Міхельсона і, передусім, хвилюючись за вашу безпеку, встановили огородження вздовж аварійних будинків та спеціальні інформаційні дошки. Саме цього року ми отримали затверджені усіма відповідними інстанціями Проект протиаварійних робіт і Реставраційне завдання, яке зараз проходить відповідну експертизу; знайшли фахівців, які зможуть якісно виконати подібні роботи, а також влаштували для вас зустрічі з ними, щоб ви з перших уст могли почути про перебіг робіт і поставити всі питання, які вас хвилюють.
Спеціально для вас ми відкрили інформаційну кімнату-офіс, де кожен киянин може ознайомитися з нашими проектами, намірами та документами, отримати відповіді на всі питання, пов’язані з безпекою проведення будь-яких дій у нашому кварталі. Ви легко можете знайти всю необхідну інформацію у Фейсбуці на нашому сайті, а також прочитати в газеті, яку ми випускаємо саме для мешканців кварталу. Наші добросусідські взаємні дії весною цього року на толоці з прибирання садиби та прилеглих дворів допомогли зробити наш спільний простір більш охайним.
Сподіваємося, що продовжимо цю добру справу і наступного року. Ми теж, як і ви, хочемо бачити наш квартал доглянутим, сучасним і світлим, тому з цією метою запустили проект зміни освітлення над парадними дверима будинків і вже маємо перші схвальні відгуки від вас. Нам важлива ваша довіра і допомога у нашому спільному прагненні зробити наш квартал найпривабливішим у Києві. «Дім на Пушкінській» щиро вітає вас із Різдвом Христовим та Новим 2017 роком! Нехай ці довгоочікувані свята – вісники оновлення, мрій і сподівань – принесуть вам і вашій родині мир, радість, достаток і здійснення всіх надій! Бажаємо, аби Новий рік дарував лише приємні новини та гарні зміни, був щедрим на творчі успіхи й нові перемоги! Щиро зичимо вам щастя і злагоди, любові й добробуту. І нехай на всі наші оселі зійде Боже благословення!
Ось і підходить до завершення цей дивовижний рік. Мені 120 років, хто б міг подумати! Я народився того року, коли згорів Міський оперний театр. Маючи оптимістичну вдачу, я сприйняв цей факт як позитивний знак. Кажуть, коли одна зірка гасне, на її місці з’являються декілька нових. Однією з них мав стати Київський політехнічний інститут. Його проект лише почали розробляти. Я підслуховував безкінечні обговорення Фрідріха Міхельсона та Лазаря Бродського у дворі садиби про те, бути чи не бути Київській політехніці. Я бачив перший проект цього осе- редку науки, уявляєте? За декілька років до мене стали приходити П’ятницький із Баришни- ковим. Вони проектували фунікулер. Які це мудрі та неординарні люди!.. Як приємно було приймати їх! Ох, стіночка моя ще тримається, а от те, що надбуду- вали пізніше, вже зовсім хитке… Не дуже добре почуваюся останніми роками. Згадую бали, сімейні вечері давно минулих літ, яскраві історії кохання та ненависті… Не хочу бурчати, але мій перший десяток років був дивовижним.
А далі – комунальні квартири. Довго я приходив до тями після того, як сюди засели- лася сила-силенна людей. Декілька сімей ділили між собою кухню, ванну та інші зручності. Скільки скандалів і прокльонів я вислухав! Але й про хороше говорили. Обійшла мене стороною і війна… Страшні роки. Все палало зовсім поруч, бомби летіли майже щодня, а ще була загроза, що мене просто знищать, підірвуть. Проте Бог милував. Пам’ятаю, як зовсім юна дівчинка чекала коханого з війни. Вона читала вголос його листи, там було так багато всіляких приємних дрібниць, що в цей момент, здавалося, Всесвіт перетво- рюється на суцільне кохан- ня. Коли він повернувся, вони одружилися. Це була неймовірно щаслива сім’я. А потім вони кудись переїхали і подальшої їхньої долі я не знаю. Щовечора всі дивилися новини та обговорювали їх на кухні, а щоранку збиралися знову на роботу. Споживацьке став- лення мені дуже шкодило, я втрачав сили та зовнішню привабливість. Мене майже ніхто не доглядав, не ремонтував, не лікував… На жаль, уже другий дeсяток років у моїх кімнатах порожньо, вітер гуляє наче вдома, я перетворився на руїну. З сумом згадую про своє минуле, я так багато і так мало бачив… Десять років тому мене назвали пам’яткою архітектури. Це подарувало мені надію на можливе лікування. Але ж хвороба моя серйозна, не кожен зможе впоратися з таким випадком. Минулого року багато людей при- ходило, вони щось оглядали, вимірювали, гово- рили. А нинішнього року вперше прозвучало слово «реставрація».
Так!!! Я не переплутав!!! Це говорили про мене!!! Люди в касках перевіряли фундаменти, ґрунт, стіни, підлоги, перекриття, ліп лення – все до деталей. У мене з’явилася надія! Часто згадую свого господаря – старого Міхельсона. От він розумівся на будівництві! Не хочу наврочити, але думка про другу молодість не дає мені спокою. Кажуть, винайшли теплі підлоги. Цікаво, де має знаходитися камін, який буде їх підігрівати? А телефони без дротів та без дисків? Я бачив такі у тих, хто обстежує мої сті- ни та говорить миле моєму серцю слово «реставрація». Одного разу тут зібралося дуже багато людей. Всі вони дивилися на мене та були в захваті. Схоже, я ще не втратив форму. Чув, що в новому році мої стіни укріплять, приберуть сміття та відновлять фундамент – реанімація, так би мовити. Так мені хочеться одужати та поглянути, як змінилося моє місто.
Які люди в ньому живуть? Про що вони мріють? Чи створюють щось видатне? Які вистави люблять? Як правильно 3D чи 3G? Словом, так багато цікавого!!! А головне – нехай якнайшвидше до мене прийдуть ті, хто буде тут жити, любити, народжувати дітей, і мої кімнати знову наповняться любов’ю та дитячим сміхом. Я так скучив за цим. Нехай Новий рік подарує надію всім, хто її втратив, нові сили тим, хто стомився боротися за своє щастя! Нехай нам усім випаде шанс змінити світ на краще, а ми обов’язково ним скористаємося на повну!
Ваш вічно молодий 120-річний будинок,
наймолодший в Садибі Міхельсона
